Туризм в Єрусалимі і туризм в Ріо-де-Жанейро схожі і дуже різні. Доктор Пітер Тарлоу повідомляє з Ріо після нічного польоту. Він прокинувся о 7:00 в готелі Rio Marriott і пише.

На мій шок, пляж Копакабана був переповнений, і все ще було світло. У своєму напівзаціпенінні я забув, що знаходжуся в південній півкулі, а 21 грудня тут найдовший день у році і перший день літа.

Прибувши до Ріо-де-Жанейро майже прямо з Єрусалиму, я зрозумів, що перебуваю не лише на двох географічних кінцях світу, а й на двох культурно полярних протилежностях. Якщо Єрусалим — місто священної скромності, то Ріо-де-Жанейро — повна протилежність. Тут, можливо, через спеку приховане стає прозорим. Уздовж миль пляжів Каріоки (так назвали жителів Ріо) носять найменшу можливу кількість одягу, навіть там, де аскети можуть вимагати більшої особистої розсудливості. Так само, якщо Єрусалим – це свято глибокого, Ріо – це свято легковажного та поверхневого. Місцеві жителі стверджують, що культура Ріо має три стовпи: футбол (футбол), пляж і карнавал. Тут робота – це не кар’єра, а втручання в гонитву за чуттєвим і невимушеним життям.

Незважаючи на відмінності, іноді протилежності мають тенденцію зустрічатися. Єрусалим – місто глибоких переконань, настільки глибоких, що часом ці переконання проявляються у насильстві. Ріо – це місто тут і зараз, настільки, що відношення до радості життя також стає жорстоким. В одному місті насильство походить від занадто великої турботи, а в іншому — від занадто малої уваги. За іронією долі, найвідоміші пам’ятки обох міст пов’язані з вірою. Якщо в Єрусалимі домінують його Купол Скелі, Стіна Плачу та Церква Гробу Господнього, то в Ріо домінує Корковадо, його остаточний символ католицизму.

Подібним чином Ізраїль знаходиться на Близькому Сході, але культурно він насправді не є сучасним Близьким Сходом. Незважаючи на те, що єврейське життя випередило арабську цивілізацію на тисячоліття, Ізраїль культурно лежить на периферії Близького Сходу. Це івритомовний острів в арабському морі. Подібним чином Бразилія знаходиться в Латинській Америці, але не в Латинській Америці. Тут мова йде про португальську, а бразильська культура та кухня – це світи, які відрізняються від іспаномовних сусідів. Так само, як Ізраїль лежить на окраїні Близького Сходу, так само і Бразилія, і в реальному сенсі ця реальність стосується і Сполучених Штатів.

Безсумнівно, і Бразилія, і Ріо переживають час політичних змін. Соціалістичні ліві уряди минулого були зміщені. Соціалізм, замаскований під лібералізм, колись вважався надією бідних, але тепер його розглядають як отруту пригнічених. Тут говорять про соціалізм як про метод, за допомогою якого багаті білі псевдоінтелектуали переконують бідних залишатися бідними, а наївну молодь спокушають у бідність і розчарування.

Хоча ще занадто рано навіть наважуватися передбачати, чи перетворять ці політичні зміни бідність в економічні можливості, чи просто стануть ще одним невдалим політичним прагненням, є велика надія. У цьому сенсі існує велика схожість між цими двома дуже несхожими містами. Національним гімном Ізраїлю є Ha'Tikva, що означає надія, а тут, у Ріо-де-Жанейро, найчастіше чути слово Esperança: Hope!

Можливо, саме надія поєднує ці дві культурно полярні протилежності і дозволяє людській душі створювати світло з темряви. З найкращими побажаннями від країни, де сонце яскраво світить надією та простими радощами.

ЩО ВІДНЯТИ З ЦІЄЇ СТАТТІ:

In my semi-stupor I had forgotten that I was in the Southern Hemisphere and December 21st here is the longest day of the year and the first day of summer.
In a like manner Israel is in the Middle East but culturally it is not really of the current Middle East.
Arriving in Rio de Janeiro almost directly from Jerusalem I realized that I was not only at two geographic ends of the world, but also at two culturally polar opposites.